Описание
.Скоропадський - флігель-ад'ютант російського царя, за відвагу нагороджений найвищими військовими відзнаками, генерал-майор, командувач І-го Українського корпусу, який після лютневого перевороту йому вдалося українізувати.
Прекрасний військовий стратег, який всупереч наказам зумів уберегти Київ від розправи більшовицьких банд під командуванням Євгенії Бош.
Видатний державотворець – з не менш видатною стратегією розвитку Української держави. Людина виняткової честі і слова, самодисциплінований до пересади.
Він користувався величезним авторитетом у світі, зокрема у військово-аристократичних колах Німеччини. Перед його появою в берлінському клубі для найвищих військових чинів швейцар виголошував: "Панове, прошу встати! Його ясновельможність гетьман України Павло Скоропадський!".
Останній гетьман України Павло Петрович Скоропадський народився в 1873 році. У 1793 закінчив Пажскій корпус. Учасник Російсько-японської, Першої світової та громадянської війни. У 1918 - став гетьманом України за допомогою німецьких військ. У ході реформ Скоропадського була оголошена створена Українська академія наук, Український університет у Кам'янці-Подольском.Несмотря на залежність від Німеччини, уряд Скоропадського підтримувало дружні стосунки з Білим рухом на півдні Росії, тому що гетьман розумів, що тільки єдиною силою можна перемогти більшовиків, і тому що він не не міг зрадити свого царя.После республіканського Листопадового повстання 1918 року в Німеччині німецькі війська вийшли з Києва. Після цього в кінці 1918 року вибухнув заколот Українських січових стрільців, ініційований республіканцями-змовниками і після нетривалої громадянської війни в тому ж році уряд Скоропадського припинило своє існування. Київ військовим шляхом захопила сформована 13 листопада 1918 Директорія УНР на чолі з Симоном Петлюрою та Володимиром Винниченком. Сам Скоропадський 14 грудня 1918 відрікся від Престолу і втік до Берліна.
Під час еміграції Скоропадський присвятив своє життя звільненню України від окупантів, відстоюючи інтереси поневоленої України, гідно репрезентував її за кордоном. Союз гетьманців-державників налічував сотні тисяч українських поселенців у багатьох країнах світу, зокрема в передвоєнній Канаді мав свою парамілітарну силу - дивізію літаків.
Він користувався величезним авторитетом у світі, зокрема у військово-аристократичних колах Німеччини. Перед його появою в берлінському клубі для найвищих військових чинів швейцар виголошував: "Панове, прошу встати! Його ясновельможність гетьман України Павло Скоропадський!".
Скоропадський сприяв звільненню Січових Стрільців з таборів військовополонених, рівно ж – звільненню Степана Бандери, Андрія Мельника з їхніми найближчими сподвижниками з нацистських концтаборів.
Він ставав в обороні українських православних церков на Холмщині, в обороні кожної покривдженої людини.
Гаслом гетьмана було - "Бог і Україна". Саме цим найвищим ідеалам він присвятив своє чесне й праведне життя.
У книзі "Спонука до чину" ("Каменяр", Львів, 1996 рік), історичному нарисі написаному авторкою цього матріалу і її батьком - Григорієм Онуфрівим, греко-католицьким священиком, який 26 квітня 1945 року здійснив чин погребення гетьмана Павла, всупереч вільному трактуванню історії деякими журналістами, охарактеризовано складну добу, в якій прийшлося жити й творити Скоропадському.
Там, зокрема, сказано: “Під час відновлення державності 1917-20 роках в Україні протистояли дві цілком різні політичні сили – консервативна і соціалістична.
З відстані ч
